Дзюба, О. М. Оцінка ефективності заходів зі зниження професійних ризиків на підприємствах / О. М. Дзюба, Ю. О. Корнєва // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - N11. - С. 179- 184 : табл. - Бібліогр.: 16 назв Рубрики: Економіка праці--Охорона праці--Професійні ризики на підприємствах--Підприємства дорожньої галузі України Анотація: У статті розглянуто джерела виникнення професійних ризиків у дорожньому будівництві. Запропоновано обгрунтовувати конкретні проекти попереджувальних заходів зі зниження даних ризиків методом динамічного програмування. Дод.точки доступу: Корнєва, Ю.О. |
Дзюба, О. М. Чи писав гетьман Іван Мазепа листи Мотрі Кочубеївні? [Текст] / О.М. Дзюба // Український історичний журнал. - 2009. - № 6. - С. 16-24 Рубрики: Історія України--Період Гетьманщини Анотація: На підставі аналізу документів слідчої справи з приводу доносу генерального судді В.Л. Кочубея на гетьмана І.С. Мазепу та порівняння їх з іншими джерелами, ставиться під сумнів автентичність відомих у літературі інтимних послань Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни. Дод.точки доступу: Мазепа, Іван \о нем\ |
Дзюба, О. М. Інтелектуальне співтовариство українців у Петербурзі 1760-1780-х рр.: "свої-чужі" [Текст] / О.М. Дзюба // Український історичний журнал. - 2011. - № 5. - С. 44-61 Рубрики: Історія України--Національні відносини Анотація: Аналізується проблема самоідентифікації українського інтелектуального товариства вПетербурзі,взаємодопомога і підтримка земляків, співпраця з російськими діячами,внесок у формування російськоїкультури. |
Захарчук, А. С. Епістолярна спадщина як джерело дослідження історії держави та права України XVІІІ ст. [Текст] : рецензия / А. С. Захарчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2012. - № 9. - С. 100-102. - Бібліогр. в кінці ст. Рец. на кн. : Дзюба О. М. Приватне життя козацької старшини XVІІІ ст. (на матеріалах епістолярної спадщини) / О. М. Дзюба. - К. : Інститут історії України, 2012. - 347 с. Рубрики: Історія держави і права--Україна, 18 ст. |
Дзюба, О. М. Українська духовна еліта в Росії 18 ст.: служіння і служба (на матеріалах епістолярної спадщини) [Текст] / О.М. Дзюба // Український історичний журнал. - 2012. - № 6. - С. 57-74 Рубрики: Історія України--Історія Росії--Українське духовенство Анотація: Простежується пастирське служіння ієрархів українського походження в російській православній церкві, відносини їх з владою, прийняття і неприйняття новим середовищем, прагнення повернутися на Батьківщину. |
Дзюба, О. М. Образ "іншого" в українській мемуарній прозі ХІІІ ст. [Текст] / О.М. Дзюба // Український історичний журнал. - 2014. - № 1. - С. 90-106 Рубрики: Джерелознавство--Українська мемуаристика. Анотація: На основі щоденників М. Ханенка та Я Марковича досліджується уявлення й інформація авторів про населення Північного Кавказу та Каспійського узбережжя, життя якого вони спостерігалипід час завойовницьких походів російської армії 1722, 1725-1727 рр. |
Дзюба, О. М. Посуд як складова культури харчування козацької старшини XVIII століття [Текст] / О. Дзюба // Народна творчість та етнологія. - 2020. - N 3(травень-червень). - С. 63-71. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Посуд--Козацтво, 18 ст. Харчування--Козацтво, 18 ст. Кл.слова (ненормовані): Козацька старшина -- Культура харчування Анотація: Посуд як складова культури харчування козацької еліти ХVІІІ ст. демонструє спосіб життя, матеріальні можливості цього соціуму. Козацька старшина все більше відгалужувалася від козацького середовища, усвідомлювала себе шляхетством і відповідно облаштовувала власний побут, що, зокрема, простежується в асортименті посуду, його якості й вартості. Це різні за формою, матеріалом і призначенням вироби: миски і полумиски, тарілки, великі й малі ложки, ножі, виделки, ковші, ковшики, кубки, чаші, келихи, дзбани, пляшки, чайники, кавники, цукорниці, таці тощо. У повсякденному побуті козацької старшини не зник дерев’яний і глиняний посуд, традиційний для всіх суспільств тих часів. Але всебічного поширення набуває характерний загалом для європейської культури харчування мідний, циновий (олов’яний), срібний, а також порцеляновий та кришталевий посуд. Він мав неабияку цінність, вносився у реєстри посагу, заповіти, весільні дарунки. Купівля, вартість і вага його фіксувалися в щоденниках, зокрема П. Апостола, Я. Марковича, М. Ханенка, у приватних листах. На основі вказаних документальних джерел представлено різні вироби для пиття, приготування та вживання їжі. Мідний, циновий і срібний посуд купувався в Москві та Петербурзі, його виготовляли й місцеві майстри. Відомими осередками золотарства в Гетьманщині були Київ, Чернігів, Стародуб, Ніжин, де козацька старшина замовляла різноманітний посуд у місцевих та іноземних майстрів. Привозився він також з німецьких земель, зокрема з Гданська і Вроцлава (нині – польські міста), з якими підтримувалися торговельні зв’язки. Посуд зі срібла відзначався високою художньою якістю та вартістю. Асортимент розширювався і козацька старшина не відставала від моди, купувала «ново манерні» вироби. Поширюване вживання кави й чаю вимагало відповідного посуду та аксесуарів. Старшина купувала порцелянові чашки, чайники, кавники, цукорниці, млинки, декорувала стіл серветами та скатертинами. Поряд зі скляним цінувався і кришталевий посуд, призначений для пиття різних напоїв. Отже, упродовж ХVІІІ ст. відбувався активний процес аристократизації козацької старшини, що простежується на прикладі використання різного за якістю та вартістю посуду. |
Дзюба, О. М. Традиції родинної взаємопідтримки в козацько-старшинському соціумі (ХУІІІ століття) [Текст] / О. М. Дзюба // Народна творчість та етнологія. - 2021. - N 4(жовтень-грудень). - С. 28-35. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Козацтво--Сімейні цінності Кл.слова (ненормовані): епістолярна спадщина -- козацька старшина -- родинна взаємодопомога -- сімейні цінності -- піклування про сиріт Анотація: У статті на підставі аналізу різного роду джерел, зокрема епістолярної спадщини, заповітів, мемуарної літератури, простежується побутування в козацько-старшинському соціумі традицій підтримки родиною дітей-сиріт. У науковій історичній, етнографічній літературі ця тема малодосліджена, побутування традицій взаємодопомоги розглядалися здебільшого на прикладі селянського середовища. Права сиріт застерігалися в тестаментах, турбота про них вважалась усталеною нормою, відмова від якої викликала громадський осуд. Відповідальність за життя сиріт, їхнє виховання, освіту, одруження, забезпечення кар’єрного росту брали на себе представники старшого покоління, їх майнові права регулювалися чинними юридичними нормами. Відповідно до звичаю брати мали забезпечити сестрам-сиротам посаг і материзну. У статті розглядаються найбільш типові прояви родинної взаємодопомоги на прикладі відомостей з родинного побуту відомих представників козацької старшини. Турбота про членів роду не обмежувалася піклуванням про сиріт; її надавали тим членам родини, що потрапили у скрутне фінансове становище, мали сімейні проблеми, хворіли. Багато що залежало й від особливостей індивідуальної психології, але загалом сімейні цінності, частиною яких було піклування про дітей-сиріт, визначали основу повсякденного життя. |